Доставка Нова Пошта:
| Бренд | Vivat |
|---|---|
| Автор | Гувер Колін |
| Обкладинка | інтегрована |
| Формат (мм) | 135х205 |
| Мова видання | українська |
| Тип паперу | офсет |
| Кількість сторінок | 352 |
| Артикул | 9789669425140 |
Присвячується моєму батькові, який що було сили намагався не бути поганим. І моїй матері, яка робила все можливе, аби ми не бачили його поганим.
Яскравий і дещо мелодраматичний сюжет роману виявляється вдалою ширмою, за якою поміщено міркування про актуальні суспільно-психологічні проблеми, одна з яких — насильство в сім’ї. Головна героїня Лілі, прототипом якої частково постає сама авторка, втрачає тата й знову поринає в спогади про непросте дитинство. Будинок її батьків, шанованих і пристойних громадян, ніколи не був затишним сімейним гніздечком, адже Лілі з мамою жили в постійному напруженні через агресивний характер тата. Нарешті дівчина готова ступити на власний шлях і збудувати свою родину. Однак їй не вдасться знайти спокій, поки вона не здолає всіх тіней минулого й не наважиться розірвати зачароване коло, сплетене з правди, страху, прощення, нерішучості й любові.
Коли я сиджу на даху, звісивши одну ногу по цей, а другу — по той бік карниза, та дивлюся з висоти дванадцятиповерхового будинку на бостонські вулиці, не можу не думати про самогубство. Не про своє. Я достатньо сильно люблю своє життя й хочу дізнатися, що чекає на мене в майбутньому. Мене більше цікавлять інші люди й те, як вони остаточно вирішують покінчити з життям. Чи жалкують вони про це якоїсь миті? Коли вони відпускають руки, чи виникає в них
хоч крихта жалю в той короткий момент вільного падіння, за секунду до того, як ударитися об землю? Яка саме думка посідає їх, коли вони летять униз, наближаючись до землі? Можливо, вони міркують: «От лайно. Це була погана ідея». Так чи інакше. Я не знаю, про що вони думають. А от я часто думаю про смерть. Особливо сьогодні. Адже всього дванадцять годин тому я зачитала найепічнішу траурну промову, яку колись доводилось чути мешканцям міста Плетора, штат Мен. Ну, можливо, вона була не найепічнішою. Але її можна сміливо назвати найбільш провальною. Враження від моєї промови залежатимуть від того, у кого ви про неї запитаєте: умене чи вмоєї матері. Моя мати, найпевніше, не розмовлятиме зі мною цілий рік після сьогоднішнього дня. Зрозумійте мене правильно. Просто моя промова була недостатньо проникливою, щоб увійти в історію, як, наприклад, промова Брук Шилдс на похороні Майкла Джексона. Або промова сестри Стіва Джобса. Або брата Пета Тіллмана. Але моя промова була по-своєму епічною.
