Книга "Машина" технофентезі від Дарії Піскозуб
Сюжет:
Машині поклоняються. Жерці Машини — єдині, кому вона дала найбільший дар з усіх можливих: бачити спогади життя попередників. Усе для того, щоб, коли настане наш час оголошувати війну й вести людей у чужі далі, ми вижили. Пережили одне плем’я за іншим, аж доки не залишимось останнім племенем, і тоді Машина винагородить нас. Якщо перемогти всіх, у нас будуть найкращі землі й ми не голодуватимемо. Можливо, нам навіть вдасться знайти тепліші краї, і життя не завмиратиме кожної зими. В інших племен ми заберемо їхні знання про старий світ, і Машина стане повною. Олюдниться.ь бореться проти неї, але вона вічна і, здається, спроможна знищити те, що мала би оберігати.
Про авторку:
Дарія Піскозуб — львівська письменниця. Хоч «Машина» і дебютна книга авторки, вона вже здобула перемогу на конкурсі фентезійних романів «Брама-2019».
Чим цікава ця книжка?
Жанр технофентезі порівняно новий для української літератури, і це робить книжку Дарії унікальною. Постапокаліптичний світ, витворений авторкою, має свій лексикон, і список цих неологізмів можна знайти у глосарії наприкінці роману. Наприклад, там є слово «серцевир» — красиве й із досить непростим значенням.
Хто радить книжку?
Незвичний для української літератури жанр, незвичні імена та назви, сама історія з біса незвична! Я не так щоби палкий прихильник фентезі, проте, читаючи, не припиняв дивуватися майстерності, з якою авторка вибудовує наповнений магією і, водночас, дивовижно правдоподібний світ, над яким панує загадкова Машина. Кажу, як є: відчув насолоду, коли в цей світ занурився. — Макс Кідрук
«Машина» — історія, написана в класичних англо-американських традиціях, з кінематографічною деталізацією всесвіту, в якому розгортаються події. Водночас «Машина» неповторна несподіваними поворотами сюжету, майстерно виписаною автентикою світу втраченого й того, що от-от настане, химерними таємницями й техномагією. — Дара Корній
Дивовижно, але в «Машині» ми бачимо цілком автономну художню дійсність, що існує за власними законами, які авторка прописує дуже чітко й послідовно. Рука молодої письменниці не здригається: тих, хто за логікою розвитку сюжету мають загинути, вона вбиває; іншим — дає шанс продовжити небезпечну гру всіх проти всіх. — Тетяна Трофименко.