Гетьмани України

Тарас Чухліб "Гетьмани України - війна, політика, кохання" видавництва Арій. Хто вони, гетьмани України, — грізні козацькі ватажки, вожді опозиційних до будь-якої влади розбійницьких ватаг, степові «польові командири» чи хитромудрі правителі держави? Скільки їх було в історії нашої країни? Хто був першим у гетьманській когорті? Коли на українських землях з’явилося слово «гетьман» і що воно означало? Як змінювалося становище володарів гетьманської булави протягом різних історичних періодів? Яким було приватне та повсякденне життя гетьманів, їхніх дружин і родин? Відповіді на ці та інші цікаві питання допитливий читач знайде у цій книзі. ВОЛОДАРІ ГЕТЬМАНСЬКОЇ БУЛАВИ (вступ) Під часів зародження козацтва на землях України в середині XV століття з його середовища вибирався старший, або ж отаман, потім — гетьман. Одні кажуть, що така виборність була пережитком племінних часів, коли обирався найсильніший чи наймудріший — вождь племені, інші зауважують, що українці перебрали традицію в австрійських імператорів, польських королів або ж кримських ханів. Як би там не було, але вже на кінець XVI століття в козацтва остаточно утвердився владний звичай обирати з-поміж себе найбільш здібного. При цьому не важливо з якого соціального середовища він походив — князів чи шляхти, козацтва, селянства чи духівництва. Хоча очевидно, що перевага віддавалася «козакам з діда-прадіда». До української мови слово «гетьман» потрапило з Європи, де воно з давніх часів побутувало в польській і чеській мовах. Хоча в Польщу та Чехію воно прийшло з німецьких земель, де слово «каирґтапп» («Ігаирґ» — «головний» чи «голова», «тапп» — «людина») мало первісне значення «командир військового загону». Коли в 1420 р. у Чехії розпочалося велике селянське повстання проти центральної влади, то його очільника Яна Жижку соратники стали називати гетьманом (чеською мовою «Ігдітап»). І навіть у сучасній Чеській Республіці гетьманами є голови найбільших адміністративних одиниць держави •— країв. З 1462 р. при королівському уряді Польщі з’явилася посада надвірного гетьмана, а з часом — великого коронного та польного гетьманів. Так само називалися й командувачі військ Великого князівства Литовського, а також сусідніх Молдавського та Волоського князівств. Цікаво, що ще в 1511 р. польський король і великий литовський князь Сигізмунд І своїм універсалом запровадив посаду «Гетьмана Руського» як окремого керівника військ для східних земель України-Русі. Незважаючи на те що українські гетьмани від Богдана Хмельницького й до Кирила Розумовського зберігали політичну залежність від російских царів,польских королів, турецьких султанів та шведських королів, вони вже ж таки протягом тривалогочасу були справжніми правителями своєї держави. Книга розрахована на широке коло читачів.